Сучасний світовий порядок необхідно негайно і кардинально змінити. Здавалося, що утворення Організації Об'єднаних Націй (ООН) 24 жовтня 1945 р. на Конференції Об’єднаних Націй у Сан-Франциско (США) було добре задуманим планом стабілізації міжнародних відносин. Адже, основна мета ООН – підтримка і зміцнення міжнародного миру та безпеки, міждержавне співробітництво в політичній, екологічній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах. 

У Статуті ООН містяться основні принципи міжнародних відносин: суверенна рівність держав-членів, добросовісне виконання зобов’язань; вирішення суперечностей мирним шляхом; недопустимість силових дій або погроз застосування сили; непорушність кордонів та дотримання територіальної цілісності держав; непорушність суверенітету кожної держави тощо.

Виглядає, що з моральної точки зору, мету і принципи ООН сформульовано логічно, обґрунтовано, грамотно, відповідно до цивілізованих етичних норм.

Однак, що маємо насправді? 

На прикладі війни Росії проти України, можемо переконатись, що «сильніші» держави диктують свої умови, встановлюють вигідні для них правила, а менші, «слабші» держави борються за виживання. В таких умовах, якщо «слабші» держави мають можливіть вижити – то добре, якщо ні – то це їхні проблеми.

Аналізуючи нинішню ситуацію в Україні, необхідно звернути увагу на гарантії Будапештського меморандуму. Цей «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» був підписаний 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та США. Пізніше приєдналися Франція і Китайська Народна Республіка. У першому пункті цього меморандуму зазначено «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України». У четвертому пункті зазначено «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї».

Отже, зі змісту цього договору випливає, що Україна отримала гарантії від держав-підписантів Будапештського меморандуму про забезпечення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності. В реальності Україна не отримала обіцяних гарантій безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї. Коли російська армія захопила Кримський півострів (20 лютого 2014 р.), а пізніше (01 березня 2014 р.) частини Донецької і Луганської областей, держави-гаранти замість того, щоб виконати свої зобов’язання щодо забезпечення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, виразили «глибоку стурбованість» російськими діями. 

Президент Росії Путін зрозумів, що за злочинні дії (війна проти Грузії, 2008 р. – захоплення Абхазії та Південної Осетії; захоплення Кримського півострова та частини Донецької і Луганської областей, 2014 р. та ін.) ніхто не притягає його до відповідальності, наказав 24 лютого 2022 російським військам розпочати терористичну війну на території України. Президент Росії Путін називає це «військовою операцією» проти України.

Держави-гаранти вирішили не втручатися в цю війну, спостерігаючи, як російська терористична країна на чолі з Путіним вбиває мирних цивільних людей та руйнує інфраструктуру в Україні. 

Деякі фахівці (науковці, дипломати, політики) вважають, що Будапештський меморандум містить політичну складову. На їхню думку, це не юридичний документ. В такій ситуації виникає питання – а чим би відрізнявся цей документ для російської терористичної країни на чолі з Путіним, якщо б мав юридичне значення? Невже хтось може повірити, що Путіна та владу Російської Ферерації лякають юридичні норми? Як показує світовий досвід, терористи діють за своїми злочинними правилами.

В нинішній ситуації, в якій опинилася Україна сам на сам із російським агресором, виникає питання, чи можна вважати держави-гаранти Будапештського меморандуму співучасниками цього страшного злочину? Я вважаю, що так. Оскільки бездіяльність у цій ситуації можна трактувати як співучасть у злочинних діях. Держави-гаранти повинні діяти не тільки дипломатичних шляхом, допомагати Україні зроєю та ліками, а брати безпосередню участь в обороні України, захищати її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. В іншому випадку можемо вважати, що не тільки Російська Федерація не дотримуємться міжнародних договорів/угод, але й держави-гаранти Будапештського меморандуму не виконують взяті на себе зобов’язання.

З наведеного випливає, що міжнародні угоди не діють.  

Щоб краще зрозуміти, як виглядає сьогодні світовий порядок, я попробую це подати у більш зрозумілій формі. Уявіть собі таку картину… Добрий, працьовитий господар, власник будинку і земельної ділянки, чесно та законно працює, робить все можливе, щоб покращувати добробут своєї родини, а по сусідсту проживають 2 групи осіб. Одна група – дикуни, грабіжники, убивці, злочинці, терористи, нелюди, озброєні до зубів, у кількості 5-7 осіб, а інша група – цивілізована, з високими моральними якостями, добре озброєна, складається з 20-25 осіб. Група дикунів, терористів захоплює земельну ділянку та заходить у хату господаря і руйнує та грабує все, що бачить, б’є господаря та вимагає, щоб той погодився працювати на них і діяв за їхніми злочинними правилами. Друга група (цивілізована) спостерігає, як група дикунів, терористів вбиває господаря та нищить його майно, яке було зроблене важкою працею господарем, його батьками, дідами впродовж тривалого періоду часу. Ця група настільки «цивілізована», з такими «високими моральними якостями», що не хоче втручатися в цю війну. Члени цієї групи вважають, що це їх не стосується. Вони не хочуть, щоб група дикунів, нелюдів, терористів на них образилась, а потім нападала і на них. Ця «цивілізована» група настільки «морально вихована», що навіть готова запросити до себе додому дружину господаря та його дітей для надання їм захисту, а господареві готові допомогти зброєю, їжею та медикаментами для лікування своїх ран… Приблизно так виглядає сьогоднішній світовий порядок. Цей порядок можна сміло назвати «законом джунглів» – виживає сильніший. 

Саме тому сьогодні необхідно негайно і кардинально змінити світовий порядок, захистити людей від нелюдів, від терористів. Світова спільнота зобов’язана відноситись до терористів як до терористів, а не як до партнерів чи суб’єктів міжнародного права.

Можемо точно підтвердити, що сьогодні діяльність ООН не відповідає викликам сучасності. Підписані міжнародні документи (договори та угоди) дуже мало реалізовуються, вони мають більш теоретичний, рекомендаційний характер. Треба звернути увагу на те, що діючі міжнародні структурні органи ООН обмежені як юридично, так і політично. ООН не є світовим урядом, оскільки це міжнародна організація суверенних держав. 

Аналізуючи Статут та принципи ООН, а також дії цієї світової організації, можна зробити висновок, що у зв’язку з глобальними проблемами (міждержавні та міжнаціональні конфлікти, голод тощо), в наш час необхідне структурне та правове реформування ООН. Кадрова система, яка налічує понад 30 тисяч працівників і поглинає значну частину бюджету Організації, потребує змін, відповідно до існуючих глобальних проблем людства. 

В нинішніх міжнародно-правових умовах, ООН не може забезпечити ефективне міжнародне співробітництво, а особливо мир та безпеку в світі. 

Який сценарій можна запропонувати в наш час, щоб забезпечити належний світовий порядок? 

Нашу планету необхідно розглядати як єдине ціле. Відповідно до такої концепції, повинні формуватись міжнародні відносини (політичні, правові, екологічні, економічні та ін.) як системи сукупностей заходів і дій, спрямованих на досягнення глобальних цілей та врахування інтересів кожної людини, кожної нації, кожної держави. 

Саме тому потрібний спеціальний міжнародно-правовий механізм, спрямований на вирішення глобальних проблем. 

На мою думку, логічний, аргументований шлях – це створення рівних прав та обов’язків для населення всіх держав світу, тобто розроблення і прийняття Міжнародної Конституції Землі. Дана концепція відповідає сучасним міжнародним викликам, що стоять перед людством. 

Незважаючи на існуючі недоліки структурного та міжнародно-правового характеру ООН, нині тільки Генеральна Асамблея ООН має можливість створити правові умови для прийняття й реалізації Міжнародної Конституції Землі – міжнародно-правового акта, покликаного забезпечити мир та безпеку всіх мешканців нашої планети.

Генеральна Асамблея ООН повинна б забезпечити створення Міжнародної Конституційної Асамблеї, яка б складалася з представників всіх держав світу. Зрозуміло, що до цієї Конституційної Асамблеї треба обирати відповідних фахівців.

Підготовка та прийняття Міжнародною Конституційною Асамблеєю Міжнародної Конституції Землі має виконуватись всіма державами світу в обов’язковому порядку. В іншому випадку, відповідно до нинішніх демократичних принципів ООН у сфері міжнародних відносин (наприклад, добросовісне виконання зобов’язань держав-членів) результати будуть ті, що й сьогодні – «закон джунглів»: виживає сильніший. 

Іон Дубовіч, проф. НЛТУ України

Антонія Дубовіч: Ці дні є остаточним випробуванням для людства і людяності загалом. Випробування, яке розбудило нас від млявості і відкрило нам очі на ближнього. Ми поставили себе на місце тих, хто змушений покинути свої домівки, а особливо на місце тих, хто вирішив там (в Україні) залишитися, в справжньому пеклі, штучно створеного загарбниками, які не поважають жодних прав, визнаних сьогодні всім світом, міжнародними організаціями.

Кілька років тому, я була у Львові (в гостях у родичів) і зараз не можу повірити, як пишність і краса міст з піднесеною архітектурою можуть за ніч опинитись у вогні бомбардувань, поряд із серцями багатьох героїв, які жертвували своїм життям, намагаючись врятувати свободу з лап тих, хто її переслідує. Сьогодні ми покликані до найблагороднішої місії, яку можемо отримати, а саме трішки зупинитися від нашого бігання як Милосердний Самарянин і запропонувати передусім своє серце тим, хто шукає втіхи.

У наступних рядках, маємо свідчення про те, як відчуває на живо війну в ім’я свободи, громадянин  Румунії, який проживає у Львові (Україна), понад 30 років – це проф. Іон Дубовіч разом з родиною (дружина і троє дітей).

Коротка автобіографія: Іон Дубовіч, народжений 1962 р. в с. Ремети, повіт Марамуреш. З 1990 р. проживає у м. Львові (Україна). Працює завідувачем кафедри екологічної економіки та бізнесу Національного лісотехнічного університету України, член-кореспондент Лісівничої академії наук України, спеціаліст з міжнародного права, професор, автор і співавтор понад 250 наукових праць. Одружений з Луцишин Оленою, кандидаткою філологічних наук, старшою науковою співробітницею Інституту Івана Франка Національної Академії Наук України (місто Львів)                                       

Антонія Дубовіч (А.Д.): Минуло вже вісім днів з моменту вторгнення російської армії на територію України. Як вдалося українцям протистояти в ці дні?

Іон Дубовіч (І.Д.): Насправді вторгнення російської армії на територію України розпочалося 20 лютого 2014 р. під час захоплення Кримського півострова, а також захоплення 01 березня 2014 р. частини Донецької і Луганської областей. Російські війська  захопили ці частини України (Кримський півострів та частину Донецької і Луганської областей) без опору української армії. В той час українська армія не була готова чинити опір російській армії. Україна не була забезпечена належною зброєю, щоб воювати з однією з найбільш потужних армій світу, яка володіє ядерною зброєю. 

Щодо відкритого воєнного нападу Росії на Україну, розпочатого 24 лютого 2022 року, хочу зазначити, що сьогодні українська армія – одна з найбільш потужних, одна з найбільш підготовлених армій світу, яка віддано і з честю захищає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Треба визнати, що Україна отримала від США та інших держав світу значну допомогу сучасної зброї. Це значно допомогло Україні протистояти російській агресії. Також треба розуміти, що в стані війни, дуже важливу роль відіграє поведінка, позиція президента держави. Сьогодні в Україні найкращий Президент, який вміє налагодити ефективну співпрацю з цивілізованим світом, вміє об’єднати всіх українців, а також рішуче діє у підтримці суверенітету та незалежності України. Уважаю Президента України Володимира Зеленського героєм України. 

Сьогодні, як ніколи, всі українці об’єднані і сильні, згуртовані бойовим духом свободи.

А.Д.: Ви отримали значну кількість повідомлень підтримки від тих, хто вас знає (родичів, знайомих, друзів з Румунії) щодо можливості приїхати в Румунію як біженці. Ви з вдячністю приймали запрошення близьких вам людей, але ви все ще в Україні. Чому ви вирішили залишитися в Україні і особливо, що вас спонукало прийняти таке рішення?

І.Д.: Це правда. Коли розпочалася війна, я отримав дуже багато пропозицій від родичів, друзів та знайомих з Румунії щодо забезпечення умов для проживання та харчування в Румунії. 

Мені телефонувала і запропонувала житло, харчування та фінансову допомогу моя сестра та її чоловік, а також мої племінники. 

Хочу щиро подякувати пану Миколі-Мирославу Петрецькому, депутату Румунського Парламенту, голові Союзу Українців Румунії, який зателефонував мені і запропонував свою допомогу (житлом, харчуванням і фінансами) моїй родині та українцям з України. 

Щиро дякую ректору Іоану Абрудану і декану Лучіяну Курту із Трансільванського університету м. Брашов за запропоновану допомогу моїй родині та моїм колегам з університету. 

Пропозиції про надання підтримки і допомоги надійшли також від багатьох друзів і родичів з Румунії. 

Чому ми вирішили залишитися в Україні ?

Ми уважаємо, що не ми маємо виїжджати з України, які тут проживаємо і працюємо, а російські злочинці, терористи, які незаконно знаходяться на території України, вбивають мирних людей і руйнують інфраструктуру. 

А.Д.: Що ви думаєте про солідарність та мобілізацію громадянського суспільства м. Сігету Мармацієї (повіту Марамуреш) та інших регіонів, відповідно, партнерів і громадських та приватних організацій щодо потреб біженців та направлення транскордонної допомоги тим, хто залишився на території України?

 І.Д.: Дуже приємно бачити, як мешканці м. Сігету Мармацієї та інших населених пунктів надають допомогу біженцям з України, не тільки тим, які знаходяться на території Румунії, але і тим біженцям, які залишилися на території різних областей України, зокрема Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та ін. Я думаю, що кожна людина буде допомагати біженцям, які опинилися у надзвичайно складній ситуації. Треба усвідомити, що сьогодні українці захищають не тільки Україну, а всю Європу, весь світ. Україна захищає свободу людини від російської терористичної країни, яка впродовж багатьох років порушувала міжнародні права, встановлювала свої злочинні правила. Між іншим Росія не є державою, визнаною ООН, а тим більше постійним членом Ради Безпеки ООН. Ця країна не пройшла у 1991 році, так як це зробили всі Республіки колишнього СРСР, процедуру щодо її визнання як держави ООН. Надіюся, що найближчим часом це питання буде розглянуто і прийняті відповідні рішення.      

А.Д.: Які заходи безпеки були вжиті українською владою для захисту цивільного населення? Як вам вдається виконувати повсякденну діяльність (постачання продуктів харчування, робота, професійна діяльність та інші види діяльності)?

І.Д.: В Україні розроблений чіткий план дій щодо захисту цивільного населення під час війни. Кожний населений пункт добре організував територіальну оборону, разом з правоохоронними органами України забезпечують порядок, тобто здійснюють патрулювання цілодобово та перевіряють документи, автотранспорт, який пересувається на території населеного пункту тощо. В кожному населеному пункті діє комендантська година. Наприклад, у Києві з 17.00 до 07 год, у м. Львові з 22 до 06 години. Комендантський час визначає місцева влада. В цей період цивільним заборонено знаходитись на вулиці, пересуватись можна тільки тоді, коли лунають сирени повітряної тривоги, і тільки в укриття. У цей час рух власним транспортом, окрім того, що має спецперепустки, заборонено. На жаль, сьогодні є два або три населені пункти, які захопили терористи з Росії і взяли місцевих жителів в заручники. Я впевнений, що сьогодні або завтра ці населені пункти будуть звільнені українськими військовими. Взагалі ситуація в Україні дуже складна, багато громадян України змушені виїжджати в інші країни, школярів і студентів відправили на вимушені канікули. Основне в нинішніх умовах війни – вижити. Українська влада робить все можливе, щоб захистити цивільне населення. Українська влада налагодила співпрацю з багатьма державами щодо прийняття біженців з України.   

А.Д.: Яка воєнна ситуація у Львові? Яку атмосферу і подих відчувають мешканці? Що кажуть ваші рідні та знайомі з інших населених пунктів України?

І.Д.: Воєнна ситуація у Львові складна, це насамперед тому, що невизнаний президент Білорусі Лукашенко Олександр об’єднався з російськими терористами і забезпечує їм умови для нападу на Україну. А відстань від Львова до кордону з Білоруссю становить близько 200 км. Сьогодні є інформація, що білоруські війська також зайшли на територію України, тобто є прямі співучасники цієї війни, цього злочину. Але львів’яни з бойовим духом, дуже добре організували блокпости, добре захищають місто і не дозволять ворогу потрапити на територію Львова.   

З початку війни в Україні (24.02.2022 р.), Львів приймає переселенців з Києва, Харкова, Одеси та інших міст України, які їдуть до Львова, щоб урятуватися від обстрілів ворога. Знайомі, родичі з регіонів України, де ворог вбиває мирних людей, обстрілює житлові будинки, руйнує інфраструктуру переживають справжній жах. Але ми віримо в перемогу України. Президент Росії хотів «денацифікацію України», а українці організують йому «депутінізацію».

А.Д.: Український народ об’єднаний і безстрашний у протистоянні проти загарбника. Україну, на чолі з президентом держави, героїчно захищають багато відомих українських діячів (зі світу спорту, культури, мистецтва тощо). Є воїни, які принесли найвищу жертву в ім’я свободи, викликаючи захоплення усього світу. Оборона України в руках кожного її мешканця, за цитатою з твору Дюма «всі за одного і один за всіх». Чому такі сміливі, безстрашні українці?

І.Д.: Якщо в мирний час в Україні ми мали можливість почути різні політичні думки, то напад Росії на Україну об’єднав всіх українців, укріпив український дух. Сьогодні ніхто не сумнівається, що українці – це окрема нація зі своєю мовою, культурою, традиціями і т.д. Сьогодні брехливу пропаганду Російської Федерації можна викинути на сміття. Весь цивілізований світ зрозумів, що Росія – це терористична країна на чолі з Путіним, в якого нічого людського немає. Ми переконались як представники цивілізованих, демократичних держав бажають слухати представників Росії. Наприклад, 01.03.2022 р. під час засідання Ради ООН з прав людини, коли почав свій виступ міністр закордонних справ Росії Лавров, понад 100 дипломатів, представники цивілізованих, демократичних держав піднялися і вийшли із залу. Це свідчить про те, що цивілізований світ більше не хоче слухати брехню представників терористичної країни. Уважаю, що всі хто причетні до війни проти України, до цього страшного злочину, обов'язково постануть перед Міжнародним Кримінальним Судом та дадуть відповідь за кожний вчинений злочин.

На ваше питання «Чому такі сміливі, безстрашні українці?», відповідаю. Російська імперія, знищувала, русифікувала українців впродовж 300-350 років. За весь цей період грабували і вбивали українців. З наукових джерел випливає, що без свідомого і цілеспрямованого винищування українського народу сучасна Україна налічувала б щонайменше 100 млн осіб. А якщо врахувати віковічну русифікацію, то чисельність українців світу була б близько 150 млн осіб. Сьогодні в Україні проживає 42 млн українців і близька 20 млн в інших країнах світу. Отже, аналізуючи злочини Російської імперії проти українського народу, розуміючи загарбницький характер росіян, українці змушені захищатися від свого страшного ворога. Як пояснити, що Україна, одна з найбагатших держав світу, опинилася серед найбідніших держав Європи? Росіяни грабували Україну сотні років, і навіть після 1991 р. коли Україна стала незалежною державою, росіяни негативно впливали на розвиток економіки України, через своїх представників, які мали чіткі задання в Україні, здійснювали різні злочинні дії, корупційні схеми тощо. 

Українці розуміють «або зараз, або ніколи». Українці готові віддавати своє життя за незалежність і суверенітет своєї держави і назавжди від’єднатися від злочинного ворога Росії. Я хочу вірити, що ця війна Росії проти України завершить епоху Російської імперії.

А.Д.: Церковні дзвони та сирени лунають зараз як ніколи на території України. Які у вас надії і як собі уявляєте майбутнє України?

 І.Д.: На жаль, це так, сирени лунають зараз як ніколи на території України. Уявіть собі як цей жах переживають діти, жінки, люди старшого віку…

Я завжди вірив у світле майбутнє України. Я завжди говорив, що Україна стане розвинутою, цивілізованою європейською державою, але при умові, що ніяких відносин, в тому числі дипломатичних не буде мати з Росією. Росія – це гальмо економічного розвитку в Україні, дотримання прав людини та інтеграції України в цивілізований Європейський Союз та НАТО. 

А.Д.: Як Румунія та румуни можуть продовжувати допомагати Україні та українському народу?

І.Д.: В нинішньому стані війни, основна допомога Румунії та румунів Україні та українському народу може здійснюватись на державному рівні між владою України і владою Румунії, а також на регіональному рівні між обласними адміністраціями України та повітовими префектурами Румунії, зокрема прикордонних областей України і Румунії. 

Значну допомогу українському народу надає Союз Українців Румунії на чолі з Миколою-Мирославом Петрецьким, депутатом Румунського Парламенту, головою Союзу Українців Румунії, а також різні приватні фірми та громадяни Румунії.   

Ми розуміємо, що для Румунії дуже важливо, щоб її сусіди були надійні і перспективні партнери, саме тому Румунія повинна сприяти, допомагати та підтримувати вступ України в Європейський Союз та НАТО. 

Уважаю, що потрібно вивчати та налагодити тісні, дружні, взаємовигідні міждержавні українсько-румунські відносини у всіх сферах людської діяльності. 

А.Д.: Який меседж передаєте жителям м. Сігету Мармацієї, українцям Румунії і румунам всього світу і всім жителям світу?

І.Д.: Насамперед хочу подякувати всім жителям м. Сігету Мармацієї, українцям Румунії і всім, хто надає допомогу Україні та українським біженцям у цей надзвичайно складний час. Війна Росії проти України є злочином проти людяності. 

Я закликаю всіх не бути байдужими, не дивитись на цю війну, так, що це мене не стосується. Байдужість будь-якої людини в стані війни неприпустима. Весь світ має об’єднатися проти терористів, в іншому випадку подібні дії можуть повторитися в інших регіонах світу. Кожна людина повинна робити все, що від неї залежить, щоб не допустити війни. У війні немає переможців, а лише страшні наслідки, тисячі людських смертей, зруйнована інфраструктура тощо. 

На мою думку, є психічно хворі люди, які опинилися при владі і дуже хочуть увійти в історію, немає значення в якій ролі, як герой чи як терорист, злочинець. Наприклад, Гітлер, Путін та ін. 

Уважаю, що ми не маємо право пасивно спостерігати на такі злочини. Людство повинно робити все можливе і неможливе щоб не допустити війни.    

А.Д.: У громаді, до якої я належу (Auburn, Syracuse, NY, SUA), люди об’єднані, солідарні, надають фінансову та матеріальну підтримку українському народу через представників Українських греко-католицьких церков (з українськими, румунськими та американськими парафіянами) з церкви Св. Петра і Павла (священник Василь Колопельник) та церкви св. Івана Хрестителя (священник Михайло Дубовіч). Таку саму мобілізацію я помітила через соцмережі в м. Сігету Мармацієй, с.Ремети та в багатьох інших населених пунктах Румунії. Шануємо цих людей із великими серцями! Ми висловлюємо нашу повну солідарність і підтримуємо народ України.

Кореспондент діаспори: Антонія Дубовіч (Auburn, NY, SUA)

Оригінал статті на сайті газети в Румунії за посиланням.

Утром 24 февраля 2022 года произошло вооруженное вторжение войск Российской Федерации на территорию суверенной Украины по всем направлениям. С этого времени украинцы круглосуточно находятся под обстрелами российской авиации, ракет и градов в своих домах и бомбоубежищах. Обстреливаются мирные украинские города и поселки, вероломно уничтожаются больницы, школы, детские дома, жилые массивы, гибнут женщины и дети.

Украинский народ защищает свою землю, свободу и демократические ценности. Это наше государство, за которое наши предки боролись веками, отдавая свои жизни, поскольку для нас наибольшая ценность - свободная, единая и независимая Украина!

Здесь погибают и ваши сыновья, более 5 000 убитых и раненых, сотни российских пленных. Вы должны знать правду! Правду о том, что ваше политическое руководство является оккупантом и убивает ни в чем не повинных украинских людей, посылает на верную смерть ваших солдат. Мировое сообщество объединилось против агрессии Российской Федерации, вводя санкции, изолирующие вас от всего цивилизованного мира.

Призываем вас к публичному проявлению своей позиции против войны, разрушения моральных принципов и норм международного права, вопиющих преступлений против человечности. Не бойтесь рассказать всю правду, какой бы она ни была, своим родным, коллегам, друзьям.

Прислушайтесь к разуму и совести, отбросьте страх, выходите на улицы, на митинги, протестуйте, не молчите! Помните, что ваше молчание измеряется смертью наших и ваших детей!

Председатель Совета Ректоров Львовской области,
Ректор Национального университета
"Львовская политехника", професор                                                                                              Юрий Ярославович Бобало