26 вересня ми вшановуємо Юрія Руфа — письменника, викладача, ідеолога, воїна. Він назавжди залишився 41-річним…

Юрій Руф – символ ідейності, сили духу, безкомпромісної любові до України. Письменник і засновник літературно-просвітницького проєкту “Дух Нації”. Ініціатор бренду концептуального одягу ҐWEAR. Волонтер і спортсмен. Викладач, доцент НЛТУ України, який пройшов шлях від студента до наставника. Його життєвий шлях засвідчує, що талант, розум, сила – зброя в боротьбі за Батьківщину.

У день народження Юрія Руфа голова Первинної профспілкової організації студентів та аспірантів НЛТУ України Софія Свистун разом з активом студентського самоврядування – Марією Юрків, Владиславом Данилюком, Данилом Соломіним і Максимом Стасівим – відвідали крамницю ҐWEAR, відкриту Іриною Дадак, яка продовжує справу свого чоловіка.

Ця крамниця – місце, про яке мріяв Юрій Руф. Це не просто шоурум. Це простір пам’яті речей зі змістом, поруч із меморіалом і вулицею, що носить ім’я Героя. ҐWEAR БРЕНД – точка сили, куди хочеться повертатися. Сюди приходять друзі, знайомі, ті, хто відчуває, що це більше, ніж крамниця: це місце, наповнене ЕНЕРГІЄЮ, СЕНСОМ І ПАМ’ЯТТЮ. Студенти декламували вірші Юрія Руфа, відчуваючи живу присутність його ідей і творчості.

Наступна зупинка – Поле почесних поховань (Марсове поле) – місце, де вшановано Героїв, які віддали життя за Україну. Студенти запалили свічку та поклали квіти на могилу Юрія Дадака (Руфа), віддаючи данину глибокої поваги та вдячності. Поле почесних поховань – особливий простір сили, де кожен може відчути зв’язок поколінь, замислитися над героїзмом і відданістю державі та усвідомити значення власного внеску в спільну справу.

Проведення заходу ініціювала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України. Її місія полягає у збереженні фактів, у формуванні ціннісної пам’яті, що надихає студентську молодь жити гідно, боротися безкомпромісно, любити Україну понад усе. Поезія Юрія Руфа, його ідеї, його приклад – це те, що супроводжуватиме нас протягом усього життя.

Коли мій день запеленає ніч,
В ту мить, як шлях обірветься струною,
Зів‘ялим листом піду за водою
Повз сотні рідних та чужих облич.
В той день, коли затихне серця стук,
Остання рима відбринить луною,
Я тихою нестримною рікою
Спливу, немов пісок з дитячих рук.
У час, коли зупиниться політ,
Знесилено впаде замерзла птаха,
Скипить вогонь свічі під рідним дахом,
І димним маревом душа покине світ.
Коли забуревіїть, зажудить
І холодом гаряча кров скується,
Я сподіваюсь, хтось комусь озветься
І скаже: він зумів життя прожить!

Юрій Руф

Підготовлено:
Валентина НОВОСАД, заст. директора НТБ НЛТУ України
Софія СВИСТУН, голова первинної профспілкової організації студентів та аспірантів
НЛТУ України