У Музеї деревини Національного лісотехнічного університету України відбувся творчий майстер-клас із розпису писанок на дерев’яній основі. Ця подія гармонійно поєднала глибинні українські традиції з сучасними підходами до декоративного мистецтва. Розпис писанок на дереві є екологічним і довговічним способом створення великоднього декору. На відміну від традиційної яєчної шкаралупи, дерев’яні писанки зберігають форму, не псуються з часом і перетворюються на повноцінні мистецькі вироби, що несуть у собі тепло ручної праці та індивідуальність автора.

Під час майстер-класу учасники працювали з акриловими фарбами, гуашшю та елементами декупажу. Використання сучасних технік дало змогу відтворити класичні орнаменти української писанки на дерев’яній поверхні, відкриваючи нові можливості для творчої інтерпретації традиційних символів. Особливістю заходу стали дерев’яні заготовки, підготовлені завідувачем Музею деревини Василем Заячуком, який виступив натхненником події. Завдяки цьому учасники мали змогу працювати з якісним матеріалом і повністю зосередитися на творчому процесі. Майстер-клас провела Ірина Сидь – старша викладачка кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології, поєднавши професійний підхід із натхненною подачею матеріалу.

Захід організовано Навчально-науковим інститутом лісового і садово-паркового господарства. До творчого процесу долучилися директор інституту, професор Ярослав Геник та завідувач кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу, доцент Тарас Юськевич, які підтримали ініціативу та взяли активну участь у розписі писанок. У майстер-класі взяли участь студенти-бакалаври спеціальності «Архітектура та містобудування» груп А-21 і А-31, магістри, науково-педагогічні працівники та співробітники університету. Таке поєднання представників університетської спільноти сприяло живому діалогу, обміну досвідом і створенню особливої атмосфери спільної творчості. Проведений захід став не лише практичним заняттям, а й важливим простором збереження та осмислення українських традицій у сучасному контексті, де мистецтво об’єднує покоління, формує культурну тяглість і надихає на нові творчі пошуки.

Великодня писанка є символом життя, відродження та захисту, який має тисячолітню історію. Ще задовго до християнства яйце вважалося уособленням Всесвіту: шкаралупа – небо, жовток – сонце, а білок – життя. З приходом християнства писанка набула нового змісту й стала символом Воскресіння – перемоги життя над смертю. Саме тому її традиційно створюють до Великодня, вкладаючи у візерунки особливі побажання та сенси. Кожен елемент орнаменту на писанці має своє значення: сонце, зірки, кола – символи світла, тепла й вічності; хрести – поєднання небесного і земного, захист; рослинні мотиви (гілки, квіти) – ріст, оновлення природи; тварини (олені, птахи) – достаток, добробут і духовність. Також важливі кольори: червоний – любов, радість, життя; жовтий – світло, урожай; зелений – весна, надія; чорний – вічність і пам’ять.

Сьогодні писанка — це водночас мистецтво і жива традиція, яка об’єднує покоління. Вона нагадує про глибокий зв’язок людини з природою, вірою та родинними цінностями. Писанки традиційно розписують під час Великого посту. Найбільш поширений час – це останній тиждень перед святом, який називається Страсним тижнем. Чистий четвер є найпоширенішим днем для писання писанок, бо він пов’язаний з очищенням і підготовкою до свята. Писанки часто починають розписувати і раніше, інколи за кілька тижнів до свята, особливо якщо це роблять для виставок, навчання чи просто для задоволення.