ДЕМОКРАТИЧНІ ЗРУШЕННЯ ЧАСІВ ПЕРЕБУДОВИ

Ідеологічний пресинг давався взнаки впродовж усього періоду функціонування інституту. Партком та комітет комсо­молу, Перший відділ — представництво КДБ, не підпорядко­ване керівництву навчального закладу і відповідальне за полі­тичну безпеку, — були дієвими інструментами репресивного апарату, а так звані суспільно-політичні кафедри (марксизму- ленінізму, наукового атеїзму, історії КПРС та інші) працювали для пропаганди комуністичної та окупаційної доктрин. У різні роки за незгоду з «лінією партії», релігійні переконання, участь у національно-визвольному русі зазнали переслідувань багато студентів й окремі викладачі. Наймасовіші хвилі репресій при­пали на 40-50 рр. XX ст. Тоді загинули студенти Ю. М. Щер­бань, Є. І. Мацьків, були ув’язнені Б. М. Лобур, Ю. Д. Шульга, М. Г. Кузьмів-Грінчак, С. И. Галан, М. В. Яськів, Ю. Д. Витри- куш. їх, а також Василя Пилип’юка, Михайла Павлика, Йоси­па Гука, Володимира Дзятківського та багатьох інших було звинувачено в націоналізмі. Після відбуття покарання репресо­вані студенти не могли продовжити навчання. Зокрема, підступно забраний до в’язниці з уроку фізкультури у 1950 р. студент лісомеліоративного факультету Львівського сільсько­господарського інституту, учасник Воркутинського повстання Олексій Григорович Магура, повернувшись з ув’язнення у 1956 р., не зміг поновитися у Львівському лісотехнічному інституті, незважаючи на згоду ректора Ю. Д. Третяка.

У ніч із 27 на 28 березня 1973 р. в інститутському гурто­житку було розклеєно прокламації проти заборони Шевчен­ківських свят. За участь у цій акції затримали студентів Яромира Микитку та Романа Радоня — учасників підпільної організації «Український національно-визвольний фронт»...

Справжній вибух суспільно-політичної активності припа­дає на часи Перебудови, коли в інституті виникли осередки таких громадських організацій, як Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Народний Рух України, Студентське братство. Першою у грудні 1988 р. постала «Просвіта» з ініціативи О. П. Заруми — асистентки кафедри іноземних мов. Очолив осередок асистент цієї ж кафедри Г. З. Чопик, активістами були викладачі В. В. Попович, М. П. Горошко, Я. О. Лико, В. В. Шостак, Р. І. Мацюк, М. М. Гузь, співробітники О. М. Семотюк, М. В. Коцюба, К. Г. Шевченко, О. В. Семчишин, М. М. Копанський, студен­ти Орест Васильців, Ярослав Хариш, Андрій Буцяк, Руслан Коцаба, Наталка Стецик, Андрій Рожнятовський та багато інших людей. Товариство організувало виїзд на Ланцюг єднання, розробило доповнення до Закону про мови, збирало підписи на підтримку демократичних перетворень, поширю­вало неформальну пресу, організовувало культурологічні заходи та вечори. На одному з них — Шевченківському — у березні 1989 р. інститутська хорова капела «Діброва» під керівництвом Михайла Андруневчина вперше виконала національний гімн «Ще не вмерла Україна». «Просвіта» та­кож сприяла українізації навчального процесу, створенню та виданню спеціалізованих термінологічних словників. Ще у 1988 р. частка україномовної навчально-методичної літера­тури в інституті ледь сягала 2,5%. її зростання розпочалося наступного року (23%), а у 1993 р. вона вже становила 100%.

Найактивнішими у політичній боротьбі 90-х рр. були сту­денти. Осередок Студентського братства ЛЛТІ виник у 1989 р. Серед багатьох активістів були Андрій Буцяк, Андрій Рожня­товський, Юрій Динько, Оксана Горинь, Тарас Король, Марта Дячун, Марта Герман, Віктор Ягун та інші. Головою обрали студента лісогосподарського факультету Івана Старосольсько- го. Важко назвати громадський захід Львівського братства, до якого б не долучилися лісотехніки. Вони були задіяні у ви­борчих кампаніях, брали участь у перепохованні на Байково­му кладовищі у Києві в’язнів ГУЛАГу — провісників української незалежності Олекси Тихого, Василя Стуса та Юрія Литвина. Своїми руками відновили на Кортумовій горі моги­лу розстріляних німецькими нацистами українських патріотів, серед яких був відомий учений-лісівник, поет і політичний діяч Андрій П’ясецький. Студентське братство Львівського лісотехнічного інституту упродовж 1990-1995 рр. побувало з різдвяним вертепом на Київщині, Черкащині, Харківщині, у Кривому Розі та Маріуполі. Особливо пам’ят­ними стали два тижні студентського голодування у Києві у ве- ресні-жовтні 1990 р. проти підписання нового Союзного дого­вору та за створення Збройних сил України.

Після проголошення Декларації про державний суве­ренітет України в липні 1990 р. відбулися істотні зміни у сис­темі підготовки фахівців, а також реорганізація структури навчальних підрозділів ЛЛТІ, зокрема реформування суспіль­них кафедр.

Важливою подією стало прийняття у квітні 1991 р. ново­го Статуту ЛЛТІ, який колектив вишу розробляв колегіально. До нього увійшло багато прогресивних положень, запропо­нованих конференцією інститутських осередків Народного Руху України.

У грудні 1992 р. у ЛЛТІ напередодні виборів ректора бу­ло створено Асоціацію викладачів і співробітників, якій суди­лося відіграти провідну роль у демократизації інститутського життя. її основними завданнями були:

 - захист професійних і творчих інтересів своїх членів;

 - організація культурно-освітньої роботи, впровадження нових педагогічних ідей та методів і створення умов для зрос­тання національно свідомих кадрів вищої школи України;

 - утвердження української мови в інституті шляхом видання українських підручників, навчальних та методичних посібників і опрацювання спеціальної технічної термінології;

 - сприяння організації культурно-просвітницької роботи серед студентства.

Активними учасниками заходів, організованих асоціа­цією, були І. Ю. Вронський, Б. В. Білик, І. М. Синякевич, М. Г. Адамовський, І. С. Вінтонів, О. П. Тушницький, С. Н. Краєвський, Є. М. Лютий, В. В. Попович та інші.

У 1993 р. Асоціація викладачів і співробітників брала активну участь в організації Української національної спілки наукових і педагогічних працівників Львівщини; крім того, вона завжди долучалася до організації та проведення спілки загальноміських культурно-просвітницьких заходів.

Варто відзначити роль Асоціації в організації загаль­номіських науково-методичних конференцій з питань ступе- невої освіти, внесення змін до Закону про освіту, національно- патріотичного виховання студентської молоді, напрацювання лісотехнічної термінології тощо.

logo nltuНАЦІОНАЛЬНИЙ
ЛІСОТЕХНІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
УКРАЇНИ

 

 

© 2019 НЛТУ України

Адреса

  79057, м.Львів,
    вул. Ген.Чупринки, 
103
(032) 237 80 94,
    (032) 237 79 88
nltu@ukr.net
www.nltu.edu.ua
 f  facebook.com/nltu.edu.ua

Підтримка

Центр веб-комунікацій

Матеріали, пропозиції та побажання надсилайте на електронну адресу site@nltu.edu.ua

При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.

JoomShaper