З ІСТОРІЇ ЛІСІВНИЧОЇ ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ

Уперше галичани звернулися до влади Відня з проханням відкрити однорічну середню лісову школу на вісім слухачіву 1807 р. Однак у добу абсолютизму (1805–1817), коли не функціонував навіть Львівський університет, спроба виявилася марною. У 1818 р. лісівники вдруге винесли на розглядпроект створення кафедри лісівництва та дворічних лісівничих студій в університеті, але на заваді його реалізації стала місцева адміністрація. Одна за одною (у 1850, 1852 та1866 рр.) були відхилені пропозиції щодо заснування рільничого факультету у Львівській технічній академії. Ситуація змінилася з 1867 р., коли Галичина, завдяки отриманій автономіїу складі Габсбурзької монархії, почала інтенсивно розвиватися. У ті часи власники лісів усе ще не вбачали потребив освічених управлінцях, на власний розсуд здійснювали рубання і грабункове «господарювання». Новий етап у становленні лісівничої освіти пов’язаний із діяльністю Галицького господарського товариства. Під його егідою відбувалися наукові наради, розробляли проекти структурних змін у лісових службах. Серед планів товариства було, зокрема, складання кадастру лісівкраю. Віденський уряд враховував думку товариства.

1У 1850 р. Міністерство ріль­ництва, запроваджуючи державні іспити для лісівників, запропонувало ввести його представників до складу екзаменаційної комісії. На виконання ухвали Конгресу рільників 1849 р. міністерство звернулося до товариства з проханням висловити пропозиції щодо заснування лісової школи у державних маєтках поблизу Болехова, Делятина, Ка­луша чи Добромиля. У відповіді на ініціативу Відня, яку підготував професор історії природи Львівського університе­ту Лобаревський, йшлося про засади функціонування школи. У середині XIX ст. розвиток галицького лісівництва активізувався з пожвавленням торгівлі деревом. У 1847 р. було прокладено залізницю до Кракова, згодом її продовжи­ли до Перемишля, у 1874 р. — до Стрия і далі на Угорщину. В 1865 р. виникли можливості для продажу дерева до Пруссії. Для вирішення проблем лісової галузі були потрібні компетентні та кваліфіковані фахівці.

2Важливість лісівничої освіти дедалі більше почалиусвідомлювати й окремі лісовласники. У 1847 р. Йосип Завадський, власник лісів на Тернопільщині, зголосився виплатити премію сумою 200 крон авторові, який би написав підручник із лісівництва, взявши до увагимісцеві природні умови. У червні 1852 р. при Галицькому господарському товаристві почала діяти лісовасекція, членами якої були переважно науковці та лісові працівники, рідко — власники лісів. Питання про відкриття лісової школи в цей час стало особливо актуальним, позаяк у 1859 р. увійшло в дію розпорядження міністерства про обов’язкове складання іспитів адміністраторами лісів, а в 1853 р. набув чинності Лісовий статут, згідно з якимдо виконання обов’язків лісових господарівбуло дозволено допускати тільки дипломо-ваних осіб, чию кваліфікацію підтверджувала урядова комісія. Не лише державні структури, а й центральне Лісове товариство у Відні, яксвідчить його звернення до Галицького господарського товариства у 1858 р., висловлювало стурбованість занедбаним станомсправ у лісовому господарстві краю. 3Нарешті у 1859 р. в Дублянській рільничій академії серед інших навчальних курсів запровадили загальне лісівництво. Упродовж 1859–1874 рр. лекції читав один із подвижників природознавчої науки Владислав Тинецький, який щойно повернувся до Львова після закінчення студій у Тарандті (Німеччина) та з наукової подорожі Францією і Бельгією. Галицьке господарське товариство отримало також кредити на відкриття у 1871 р. приватних лісівничих курсіву Львівській технічній академії. Ці однорічні курси, які фінансувала держава, тривали до липня 1874 р. Навчальний план охоплював такі дисципліни: лісове господарство в повному обсязі; агрономія і кліматологія; ботаніка та фізіологіярослин; лісова зоологія; геодезія; лісова інженерія (будівництво і механізація); математика; нарисна геометрія. Організатором курсів був Генріх Стжелецький, досвідчений лісівник, який упродовж багатьох років домагався дозволу заснувати фаховий навчальний заклад і навіть відмовився від пропозиції обійняти посаду професора у Віденській вищійрільничій школі. На курсах також викладали В. Тинецький,З. Ромер, Т. Станецький, Ц. Рудецький, Й. Ягерман. Високийрівень викладання давав підставу сподіватися, що незабаромна основі курсів вдасться організувати окремий факультету Технічній школі, але під час її реорганізації у Політехнічнуакадемію цього зробити не вдалося. Натомість уряд запропонував створити тільки середню лісову школу, яку фінансуватиме з кредитів Крайовий виділ, а віденська влада допомагатиме субсидіями на її закладення й утримання. Кураторомшколи став відомий меценат, засновник Природничого музеюу Львові Володимир Дідушицький. У 1873 р. Галицьке господарське товариство надіслало запит до Крайового сейму про надання коштів із місцевогобюджету для фінансування майбутньої лісової школи.

Last modified on Понеділок, 10 грудня 2018 15:27
????
???????+

Адреса

Національний лісотехнічний 
університет України
вул. Генерала Чупринки, 103, м.Львів, 79057
тел.: (032) 237 80 94, 237 79 88
E-mail: nltu@ukr.net

JoomShaper